Не співай же, скрипочко, і не плач,
Ти душі моєї не розщулиш.
Струни срібні більше не зазвучать,
Пальці білі смичок вже забули.
Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.
Знала ти усі мої думки,
Розуміла всі мої капризи.
Розділяла радощі і сум
Почуттів моїх незайманіх кризи.
Я з тобою більше не поділюсь
Всім отим, що зачепило душу.
Наче в струни темні залягло
Зазвучало, я ж мовчати можу.
Більше сестро, не співай же, не плач,
Не розтравлюй душу, прошу, молю!
Ти мені розрадою була,
А тепер мовчи, мовчи, мовчи!
Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.
Я з тобою говорити могла,
Як з своєю рідною сестрою.
Про любов, про щастя, про діла,
Про все таємне, тільки із тобою.
Соло.
Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай…
Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай… не співай…
Не співай же, скрипочко, і не плач,
Не співай…